Доброго настрою вам!

    Врач у психиатра  

 

 

 

 

 

Структура психолого-педагогічного супроводження навчання та виховання дітей та підлітків з труднощами соціальної адаптації

Основні     поняття:     адаптація,     соціальна     адаптація,     шкільна дезадаптація

Адаптація - пристосування побудови та функцій організму, його органів і клітин до умов середовища.

Соціальна адаптація –

1) постійний процес активного пристосування індивіду до умов соціального середовища;

2) результат цього процесу

Одним з критерієм успішної соціальної адаптації виступає оптимальна адаптація до шкільного життя.

Психологічна адаптація до нових соціальних умов визначається активністю особистості та виступає як єдність процесів засвоєння правил середовища ("пристосування себе") і перетворення, зміни середовища ("пристосування до себе

Дезадаптація - стан невідповідності, внутрішнього дисонансу, причому головне його джерело міститься в потенційному конфлікті між установками «Я» та безпосереднім досвідом людини (Берне Р.Развитие Я-концепции и воспитание: Пер. с англ. - М., 1986. - С.59-60).

Шкільна дезадаптація (педагогічна занедбаність, неврози, дидактогенії, різні емоційно-поведінкові реакції (відмова, компенсація, раціоналізація, перенесення, ідентифікація, утікання та ін.) можуть спостерігатися на усіх ступінях шкільного навчання.

При цьому головна увага приділяється невротичним та психосоматичним розладам школярів, схильності до паління, зловживанню алкоголю, наркотиків та засобам їх корекції.

Мета психолого-педагогічного супроводження - утверження самоцінності особистості дитини, підлітка, створення умов для включення в успішну діяльність кожної дитини, підвищення його внутрішньої мотивації та потреби самопізнання

Завдання психолого-педагогічного супроводження:

1. Встановлення у дитини довіри до оточуючого світу, полегшення процесу шкільної адаптації та нормалізація навчальної діяльності та поведінки.
2. Діагностика та профілактика шкільної дезадаптації, труднощів в навчанні та поведінці на різних етапах освіти.
3. Психопрофілактика        дидактогеній,         шкільних        неврозів, важковиховуваності у дітей та підлітків «групи ризику».
4. Діагностика та корекція емоційно-вольової дезадаптації учнів припереході з класу в клас, зміні вчителя, класного колективу, школи, при педагогічній занедбаності.
5. Корекція недоліків у психічному та соціальному розвитку, корекція та профілактика стресових станів у дітей, членів їх родин, педагогів.
6.  Професійне  консультування  учнів  старших  класів,  підвищення загальної  психологічної   культури   учнів  та  усіх  учасників   навчально-виховного процесу.
7. Координація діяльності спеціалістів щодо організації та проведення медико-психолого-педагогічних консиліумів.

Суб'єкти реабілітаційного процесу:

•          Реабілітація хворих дітей в масовій школі (ослаблені діти, нервові діти,    діти    з    тимчасовою    ЗПР,    діти    з    функціональними відхиленнями):

• раннє виявлення відхилень в розвитку;
• робота з батьками хворих дітей;
• психотерапевтична допомога та контроль.

•          Реабілітація важковиховуваних підлітків, дітей-сиріт:

• виявлення причин важковиховуваності;
• корекційні заняття;
• особистий прийом та консультування;
• тренінги і ділові ігри з метою профілактики асоціальної поведінки та педагогічної занедбаності (взаємодія зовнішньої та внутрішньої регуляції поведінки).

•          Реабілітація дезадаптованих підлітків з відхиленнями у поведінці (девіантною поведінкою), схильних до противоправно поведінки, підлітків, що стоять на обліку в комісії у справах неповнолітніх:

• діагностика причин соціальної дезадаптації;
• корекційні заняття з метою оволодіння соціальними ролями;
• психолого-педагогічна підтримка;
• особистий прийом та консультування
• Реабілітація дітей та підлітків, що схильні до вживання наркотиків
• Реабілітація дітей, що мають труднощі у навчанні:

-         визначення причин труднощів (недостатня готовність до школи; порушення процесу навчання: читанню - дислексія, письму - дисграфія, рахуванню   -   дискалькулія;    синдром   дефіциту   уваги   (неуважність, гіперактивність, імпульсивність); знижена навчаємість; нервово-ослаблені діти;   мовні  проблеми;  низький рівень  розвитку  фонематичного слуху;
загальний недорозвиток мови, дефекти мови; навчання не на рідній мові; педагогічно занедбані діти);

-        психокорекційна робота педагога і психолога.

Категорії школярів, що потребують психотерапевтичної допомоги та психолого-педагогічної підтримки

Характерні ознаки шкільної дезадаптації важкої дитини

1. Зниженний настрій
2. Комплекс неповноцінності, невіра в свої сили
3. Відчуття дискомфорту та «нікому не нужності»
4. Життя одним днем, своїми примхами і забаганками
5. Податливість негативному впливу
6. Відсутність чітких позицій
7. Безхарактерність або егоїзм
8. Прагнення знайти виправдувальні мотиви своїй поведінці    детальніше